Навіщо купувати, якщо є оренда?

Ми повинні дивитися на фундаментальну штуку, на яку буде спиратися весь ринок землі: кількість охочих продати землю.

Згідно з різними опитуваннями, це в найкращому разі 20 % власників паїв. Тобто товаровиробник має орієнтуватися на те, що при переукладенні договорів оренди існує ймовірність, що максимально кожен п’ятий орендодавець не побажає переукласти договір. Це верхня межа, і навіть не критична для господарства.

Так, є питання консолідації. Цікаво, як нове законодавство на практиці буде його вирішувати. Все передбачити в законодавстві не вийде в будь-якому разі.

Втім, ризики завжди є. Будь-яке переукладення договорів оренди – це вже ризик тієї самої «шахматки», чого завгодно.

Як мені здається, більше постраждають ті структури та підприємства, в яких ускладнений шлях ухвалення рішень.

Великі компанії, де існує завелика відстань від власника до виробництва, не зможуть оперативно розв’язувати питання з передачі прав придбання.

Проте, правду кажучи, багато хто постарався підстрахуватися, переукласти договори оренди на значний термін, зробити землю менш цікавою для товаришів, які її хочуть купити для пасивного доходу.

Ажіотаж можливий з боку малих і середніх товаровиробників – у них буде інтерес на 100 % скупити пропозиції на своїй території, зняти першу хвилю активних продажників.

Однак загалом мені здається, що оренда залишиться панівною формою ще дуже, дуже надовго.