Громада повинна почати з аудиту земель

менеджмент

Алекс Ліссітса

ГРОМАДИ З БІЗНЕСОМ І ГРОМАДИ БЕЗ НЬОГО

– Громади – не однорідне явище, вони відрізняються дуже сильно. Треба ділити громади, до яких входять міста, і чисто сільські. Перша моя порада сільським громадам – провести аудит земельного банку. З 1 червня громадам передали землі сільськогосподарського призначення, на яких вони можуть господарювати або здавати в оренду. Вони можуть створювати свої комунальні підприємства, як зробила Опішнянська громада в Полтавській області. Це комунальне підприємство на комунальних землях. Підприємство створене для того, щоб увесь прибуток залишався в громаді. Це свого роду радгосп чи комунгосп.

Чи буде досвід успішним, побачимо, це перший сезон. Однак головне джерело доходів у громадах – здача в оренду земель сільгосппризначення, тому й необхідний аудит. Для цього є чимало можливостей, багато компаній пропонують допомогу в цьому, є й міжнародні проєкти. Багатьом громадам й ІМК допомагала в проведенні аудиту, й Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) брав британський грант, який давав змогу провести аудит. Провівши аудит, можна побачити, скільки земель використовується неефективно або на них господарюють по-чорному. Тоді громада наводить порядок та отримує додаткові над­ходження.

ПРОВІВШИ АУДИТ, МОЖНА ПОБАЧИТИ, СКІЛЬКИ ЗЕМЕЛЬ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ НЕЕФЕКТИВНО АБО НА НИХ ГОСПОДАРЮЮТЬ

ГРОМАДИ ПРИВАБЛИВІ Й НІЯКІ

– Друге, над чим слід думати громадам, – як зробити свої території привабливими. Тут є і міжнародний досвід. Зараз чимало українців прагне поїхати й відпочити десь в Україні. Весь Київ разом з Броварами та Ірпенем прагне на вихідні кудись поїхати й відпочити. Чим може здивувати відпочивальників певна громада, що в ній для цього є? Треба ввімкнути якийсь креатив. Необов’язково будувати суперготелі. Слід створити умови, щоб щось ексклюзивне поїсти або випити, або збудувати наметове містечко, де можна провести час на природі, відпочити. У кожній громаді повинні бути свої фішки, свої особливості. Їх треба створити та популяризувати.

МОЖНА ЗАПРОГРАМУВАТИ ВЗАЄМОДІЮ, РОЗПОДІЛИ БЮДЖЕТІВ, БЮДЖЕТНУ ПОЛІТИКУ, НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИДАТКИ НЕ НА РІК, А НА ТРИ-ЧОТИРИ РОКИ

Приїзд туристів або організація фестивалів – теж можливість для громади отримати додаткові кошти й залучити бізнес на території. Сам по собі туризм – це можливість отримувати прибутки через послуги й інфраструктуру, підприємства громадського харчування, прокатні та готельні бізнеси, продаж сувенірної продукції, це треба створювати. У громадах кошти надходять від ПДФО або земельної оренди, тому потрібні робочі місця. Чим більше буде робочих місць, тим більше буде надходжень. Система бюджетування працює нерівномірно, я дивлюся по Чернігівській області – громади більш-менш однакові. Проте Корюківська громада, де працює фабрика техпаперів, має бюджет 150–170 мільйонів, а Носівська – 70 мільйонів, через те, що там не присутній бізнес.

Тому громади повинні думати ще й над тим, як створити принади та преференції для залучення бізнесу на свої території.

НАВІЩО ВЕЗТИ ХЛІБ З КИЄВА У СЕЛО

– От я не розумію: чому в ОТГ немає власних пекарень? Переважно хліб возять із Києва в села Чернігівської області. Колись я рекомендував це колегам, які писали Стратегію розвитку АПК, малі пекарні – це невеликі інвестиції, до мільйона гривень, які можна окупити за 3 – 4 роки, це сімейний бізнес. І таких сімейних бізнесів може бути кілька – м’ясна лавка, наприклад. Можна поборотися за гранти (для громад це можливо) й отримати стартові кошти для створення сімейних підприємств або стимулювати їх.

Інша річ, що зараз велика політика пересунулася на рівень громад, у цих радах політичні партії засідають, воюють між собою, і важко провести якесь консолідоване рішення. Я думаю, громада повинна бути сконцентрована виключно на своїх проблемах, проблемах людей, а політичну боротьбу полишити за рамками своїх господарських завдань. Якщо подивитися на Німеччину, з якою мене багато що пов’язує, на центральному рівні важко собі уявити, щоб одна партія з іншою співпрацювала. Коаліції партій майже неможливі. А от на федеральному рівні або рівні округів, там уже співпраця цілком можлива, тому що проблеми містечка або селища потребують спільного вирішення. Місцева політика кардинально різниться від загальної політичної системи. Таке розуміння повинно бути й у нас. Звісно, наше політичне безкультур’я триватиме ще довго, але в будь-якому разі треба рухатися до культури.

ЯКИМ ПОВИНЕН БУТИ АПАРАТ І ДЕ ВЧИТИСЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

– Якого розміру повинен бути бюджет громади, залежить від її розташування та кількості населення. На жаль, в Україні багато громад були створені штучним шляхом в останню секунду, і найближчим часом вони будуть об’єднуватися, самотужки не витримають. Якщо в громаді немає ніякого підприємства, серйозного бізнесу, а є тільки сільськогосподарська земля, ще й громада розташована далеко від якогось центру, перспективи такої громади туманні. Неможливо залучити кваліфікованих фахівців. Громади сьогодні борються з проблемою браку кадрів. Залучити юристів, економістів або стратегів украй важко, навіть на більш-менш нормальні зарплати, які є в ОТГ.

НА ЖАЛЬ, В УКРАЇНІ БАГАТО ГРОМАД БУЛИ СТВОРЕНІ ШТУЧНИМ ШЛЯХОМ В ОСТАННЮ СЕКУНДУ, І НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ВОНИ БУДУТЬ ОБ’ЄДНУВАТИСЯ, САМОТУЖКИ НЕ ВИТРИМАЮТЬ.

Зарплати встановлюються радами, але з того, що я чув, – вони можуть бути від 15 до 50 тисяч гривень, що чимало для сільської місцевості… Громада сама вирішує, який у неї повинен бути апарат, чи потрібен головний юрист чи економіст. Ми ще два роки тому почали працювати з Сумським національним аграрним університетом, створивши спеціальний курс – «Регіональний менеджмент», де можуть навчатися голови громад, заступники, як стаціонарно, так і заочно. Намагання створити систему для регіонального управління вже є.

Можна скласти орієнтовну матрицю для громад, взаємовідносини між різними блоками. Якщо візьмемо типову громаду, створену на базі міської, селищної ради, то в кожному селі є старостати, вони за певним принципом призначаються. Є навчальні заклади, дошкільні заклади, і є структурована відповідальність за різні напрями. Можна запрограмувати взаємодію, розподіли бюджетів, бюджетну політику, надходження та видатки не на рік, а на три-чотири роки. Сьогодні ОТГ мають величезні повноваження як за надходженнями, так і за витратами. Типового дороговказу на сьогодні немає, і було би правильно його зробити.

ЯК СТВОРЮВАТИ ІНСТРУМЕНТИ РОЗВИТКУ

– Залучення бізнесу до громад з метою наповнення бюджету – питання непросте. Громада може виділити землю, але не вирішити всі інші проблеми. Уявімо, що нам треба побудувати швейну фабрику. Виділивши землю, не надали дозволи, а з них усе починається, з підключення електроенергії, підведення води тощо. Тут ми, на жаль, повертаємося до рейтингу України в Doing Bussines, де плетемося в хвості. У нас величезні проблеми в дозволах на підключення, це дуже довго, дуже корупційно, й тут громада допомогти не може, тут вирішують центральні органи. А вони зараз перебувають у плачевному стані. Ініціативи з передання повноважень громадам є, але переважає бажання керувати з центру й контролювати цей процес. Скільки ми б’ємося з ДАБІ (Державна архітектурно-будівельна інспекція), щоб перевести всі дозволи в онлайн-режим, – абсолютно безрезультатно. Початок будівельних робіт – горе для всіх. От Horsch відкриває під Києвом великий центр – скільки вони билися з бюрократією, починаючи від пожежників і закінчуючи архітекторами. На все це пішло два з половиною роки!

По суті питання децентралізації виніс на порядок денний колишній прем’єр-міністр Гройсман. Він сам із регіонів, тому добре розумів проблематику. Цю реформу підтримав Євросоюз й особливо Німеччина, канцлер Німеччини Меркель відправила спеціального уповноваженого, доктора Мільбрандта, який був колишнім прем’єром Саксонії, щоб він контролював перебіг подій. Я особисто був з Гройсманом на зустрічі в Ангели Меркель, і вона дуже схвально оцінювала децент­ралізацію в Україні. Проте на якомусь етапі реформа загальмувала, на етапі формування бюджетів, ліквідації районних адміністрацій… Їх треба ще дореформувати, тому що функції районів тепер незрозумілі. Загальнодержавного бачення стратегії щодо розвитку регіонів немає.